Психологічна підтримка учнів та педагогів

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: РЕАКЦІЇ НА ЕКСТРЕМАЛЬНІ СИТУАЦІЇ

Вправи-антистрес від психотерапевта Сергія Міщука (Serhiy Mischook), які допоможуть збалансувати психоемоційний стан

Гарячі лінії для надання першої психологічної допомоги

Міністерство освіти і науки України пропонує телефони гарячих ліній для надання першої психологічної допомоги тим, хто її потребує:

1. Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб — 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів — безкоштовні.

2. Цілодобова безоплатна правова допомога /FreeLegalAid. - 0 800 213 103. Консультування з правових питань.

3. Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.

4. Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.

5. Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)- 721-04-63 (066)-219-09-73.

6. Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна» працює цілодобово, за номерами 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних). Дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні.

7. "ПОРУЧ" - проект психологічної підтримки для підлітків та їх батьків https://poruch.me/.

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК «В ОЧІКУВАННІ» ЗБЕРІГАТИ СПОКІЙ

ПІДТРИМАЙ ДИТИНУ: ПСИХОЕМОЦІЙНА ПІДТРИМКА ПІД ЧАС ПАНІЧНОЇ АТАКИ

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: СТРАХ – ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ ОРГАНІЗМУ НА НЕБЕЗПЕКУ

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОЛЕГШИТИ АДАПТАЦІЮ ДИТИНИ ДО ІНШОГО МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ВНАСЛІДОК ВИМУШЕНОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ?

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ВАЖЛИВІ КРОКИ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ПОВІТРЯНИХ ТРИВОГ

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОБОРОТИ СТАН ЗАВМИРАННЯ ВІД ВПЛИВУ ВІЙНИ

ЯК ЗАПОБІГТИ ШКІДЛИВОМУ ВПЛИВУ ІНТЕРНЕТ-КОНТЕНТУ НА ЗДОРОВ’Я І ПСИХІКУ ДИТИНИ: ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ЩО РОБИТИ, ЯКЩО НОВИНИ «ВИБИЛИ» ВАС ІЗ ЗОНИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ?

Психологи ДСНС радять: як допомогти дитині, якщо вона почула чи побачила щось шокуюче і злякалась

Психологи Державної служби з надзвичайних ситуацій надали поради, як допомогти дитині, яка почула чи побачила щось, що її шокувало і налякало:

У жодному разі не сваріть і не соромте дитину за її переляк. Страх – природне й нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження. Він не піддається контролю в дітей, проявляється на фізичному рівні – здригання, плаксивість, порушення сну й апетиту, нервові тіки, затинання.
Якщо ви побачили, що дитина сильно налякана, заспокоюйте її, міцно-міцно обіймайте, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці – це допоможе зняти напруження.
Нехай дитина плаче, якщо їй це потрібно. Не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте свою любов.
Обговорюйте з дитиною те, що вона побачила. Проговоріть за дитину те, що вона не може сформулювати сама: “Ти так сильно злякався, коли побачив…”. Так ви допоможете їй випустити страх назовні. Як і будь-яка сильна емоція, яка залишається всередині, страх “тисне” на дитину, створює постійне напруження. А якщо випустити його назовні, як повітря з кульки, він втрачає свою силу.
Під час розмови з дитиною спробуйте створити безпечну і спокійну обстановку, обіймайте її, якщо вона не проти. Говоріть повільно й неодмінно робіть паузи, щоби дитина мала час зрозуміти, а ви – тримати почуття під контролем.
Здебільшого, однієї розмови недостатньо й доводиться повторювати багато разів різними словами, згадуючи подробиці того, що сталося. Це варто робити до моменту, поки ви не відчуєте, що страх дитини поступово зменшується. І головне – підтримуйте дитину щоразу, коли вона згадує те, що трапилося, і хоче поговорити про це (“А пам’ятаєш, мамо, як я злякалася вибуху?”).
Розповідайте дитині про свої почуття і страхи: “Мені теж було страшно”. Дозвольте собі й дитині боятися – не намагайтеся переконати її в тому, що насправді вона не боїться, що в неї не було приводу боятися, або в тому, що насправді все це не страшно.
Запропонуйте намалювати свій страх або те, що злякало, – це допоможе впоратися з емоціями. Дитина сама обере, у який спосіб це зробити. Деякі діти малюють або ліплять сцену, якої злякалися, з точністю до найдрібніших деталей. Деякі покривають листи чорною або червоною фарбою, до дірок черкають на папері ручкою. Не варто спрямовувати дитину до якогось “правильного” шляху вираження або оцінювати художній рівень результату, адже основне – виплеснути назовні те, що гнітить дитину всередині.
Пам’ятайте: дитина не вміє керувати своїми почуттями та емоціями. Та й не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання – допомогти дитині в цьому.