«Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану…»
30 років тому, 15 лютого 1989 року, закінчилася одна із трагічних воїн другої половини ХХ століття – війна в Афганістані.
Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі – людським життям. В народну пам’ять глибоко врізалася неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.
Напередодні Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, з метою патріотичного виховання молоді, щоб вберегти пам’ять та віддати належну честь воїнам в нашому закладі пройшов захід «Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану…». На заході були присутні наші односельці, які пройшли всі страхіття тієї війни: Деркач Борис Анатолійович, Чуйков Олександр Федорович та Покас Анатолій Анатолійович з родиною.
Цікава розповідь Анатолія Анатолійовича Покаса та Олександра Федоровича Чуйкова про те, що Афганістан залишається в пам’яті не лише болем утрат, а й мужністю та героїзмом солдатів і офіцерів пройняла серця молодого покоління.
Війна в Афганістані залишила багато слідів і рубців в душах односельців. 21 руськолозівчанин пройшов пекло цієї війни. А доля Фоміна Сергія стала трагічною. Він пав смертю хоробрих, виконуючі свій військовий обов'язок до кінця. Пам'ять про нього живе в серцях батьків, товаришів, учнів ліцею.
Воїни-афганці запалили свічу пам’яті в ім’я мужніх і дорогих синів України, яким судилось увійти в безсмертя, в ім’я Фоміна Сергія Івановича та схилили голови під час хвилини мовчання.
Після заходу учні, вчителі та гості поклали квіти до меморіальної дошки загиблого героя.
Тож ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.
