День партизанської слави
До Дня партизанської слави, 22 версня, здобувачі освіти нашого закладу з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Другої Світової війни, та увічнення їхньої пам'яті пригадали ім'я свого односельця, АРТЕМОВА ДМИТРА КИРИЛОВИЧА, який загинув в Італії у ті далекі часи.
Розповідь про його подвиг та загибель на чужині потрапила до науково-документального видання, надрукованого в м.Хмельницькому в збірці "НА ПОЛЯХ БИТВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ВИХІДЦІВ З УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ РУСІ ОПОРУ". Екземпляр книги передали до нашого ліцею. Дякуємо за це Климчуку Юрію Аркадійовичу, який відвідав наш ліцей з метою збору інформації у березні 2019р.
Уродженець села Руська Лозова, син першого на селі голови сільської ради, як же він опинився там на чужині, за тридев'ять земель? А його доля - доля простого селянського хлопця воістину велика та драматична.
Після закінчення школи Дмитро Артемов пішов навчатися до сільськогосподарського університету ім. Артема. А коли його батько помер від бандитських побоїв, став працювати на його місці.
Молодого талановитого керівника помітили і запропонували посаду у Міністерстві заготівель по Дергачівському району.(інформація з Дергачівського архіву)
З 28 червня 1940 року по 18 липня 1941 року працював в Ново-Іванівському районі Ізмаїльської області та в Бессарабії.
Після евакуації дружина та доньки повернулися на Батьківщину, а Дмитро Кирилович залишився ще в Молдавії і зазнав лиха…
Спочатку він потрапив у нацистський полон, працював на підприємстві Дітта Згараватті поблизу міста Падуї в Італії. Утік з полону і приєднався до загону італійських партизанів. Разом з ними брав участь у битві на узгір'ї Коллі-Еруансі, тут він і був тяжко поранений. Нацисти схопили Дмитра разом з італійськими товаришами і 11 листопада 1944 року розстріляли.
Перше свідчення про невідомого солдата з'явилось у журналі “Юность" у 1966 році.
На ім’я редактора журналу прийшов лист з Італії від Умберто Компаньоло, який розповів про могилу українського солдата.
Тільки через 43 роки у 1988 році на кладовищі Фаедо ді Чінто Еуганего над могилою в каплиці схилили голови його доньки. А поруч з ними, його бойові друзі-італійці, бійці партизанського загону ім. Джузеппе Гарібальді.
Тепло зустрічали італійці доньок Дмитра Кириловича, бо жива ще пам'ять про камарадо Артемова.
На честь 100-річчя з дня народження Джузеппе Гарібальді, борець італійського руху опору Дмитро Артемов посмертно ногороджений дипломом та медаллю.
Не забувають свого земляка і учні нашого ліцею, які у шкільному музеї зробили куточок на честь героя.
9 Травня урочисто було відкрито пам'ятник мешканцям села, загиблим у роки Другої світової війни, на якому було увічнено ім'я Дмитра Кириловича Артемова.
